День з главою МЗС Дмитром Кулебою в розпал пандемії

День з главою МЗС Дмитром Кулебою в розпал пандемії

3 березня, Дмитра Кулебу призначили міністром закордонних справ, а 13 березня — членом Ради національної безпеки і оборони. Одразу після призначення Міністерство зіткнулося з кризою. Через епідемію коронавірусу багато країн зупинили авіасполучення та закрили кордони. Десятки тисяч українців застрягли за кордоном.

МЗС критикували в соціальних мережах, а консулам обривали телефони з проханнями допомогти дістатися додому. Щоб повернутися, потрібно зареєструватися в розробленій МЗС онлайн-системі “Друг”. Вона виявилася недосконалою, і за це теж сильно критикували міністра. Ціни на авіаквитки злетіли, а деякі країни, як-от Польща, взагалі заборонили транзит через свою територію. Попри це, Україні вдалося повернути понад 70 тисяч громадян, ще 20 784 чекають на повернення.

Міністерство перейшло на цілодобовий режим роботи. В оперативному штабі приймають дзвінки та відповідають на листи 92 людини, а вночі чергують від 10 до 15 працівників. Кулеба розповів про стосунки з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, про те, чи визнають бойовиків ОРДЛО стороною переговорів, і головне — як за два тижні повернути в Україну 70 тисяч осіб.

Робочий день починається о 08:30. Дорогою до будинку, де живе Кулеба, керівник охорони інструктує, що можна фотографувати, а що не можна.

— Деякі зараз обурюються, мовляв, Кулеба собі охорону взяв. Так ось, держава охороняє не Кулебу, а посаду міністра закордонних справ. І це не Кулеба взяв охорону, а держава її повинна забезпечувати.

Охоронець ще пару хвилин мовчить, а потім додає:

— І так, міністр за руку не вітається, але зараз ніхто за руку не вітається в усьому МЗС, тож без образ.

Біля підʼїзду разом з охоронцями на міністра чекає його прессекретар Гоша Тихий. Він відповідає за комунікацію міністра. О 08:35 Кулеба виходить з підʼїзду і махає всім рукою. На ньому біла сорочка, без краватки, піджак і бежеве пальто. По дорозі в МЗС він говорить, що день буде важким і насиченим, тому часу на розмови мало.

Найголовніше питання: навіщо було спочатку все перекривати і забороняти польоти, а потім героїчно рятувати українців з-за кордону?

— Рішення закрити кордони ми ухвалили під тиском двох факторів. По-перше, це необхідність контролювати потік людей, а в нас не так вже багато ресурсів. Друге — це синхронізація з дзеркальними заходами, які запровадили сусідні країни. Наприклад, Шрі-Ланка: вони просто відмовили нашому консулу у візовому вʼїзді, щоб він міг працювати з тими, хто застряг. Коли закрила кордон Польща, ми теж закрили.

У ліфті Кулеба продовжує розповідати про евакуацію українців з-за кордону і каже, що у МЗС очікують три великі хвилі.

— Зараз йде перша — ті, хто реально злякалися і зрозуміли, що треба їхати додому. Є друга, прихована хвиля. Вони думають: “Та це все фігня, треба пересидіти”. Буде третя хвиля, коли в країнах Європи почнеться економічна рецесія. Людей почнуть звільняти, і вони поїдуть додому. Тому це не процес, який закінчиться відразу. Ось, вивезли людей і сказали: “Супер, усе скінчилося, вітаємо з перемогою”. Я думаю, усе це триватиме кілька місяців.

— Учора в мене був переломний момент. Раніше я думав, як би не заразитися, але я розумію, що шанси можуть бути невеликі. Тепер я думаю, як перехворіти. Що робити в такій ситуації, кому дзвонити, на кого розраховувати. Я думаю, нам усім треба опрацювати це в голові.

Рівно о 09:15 заходить керівник політичного департаменту МЗС Петро Бешта, щоб обговорити транзит українських автобусів і поїздів через Польщу. Країна закрила кордони та не пропускає через свою територію іноземців, тому українців, які застрягли в країнах ЄС, важко повернути додому. Кулеба пояснює Бешті свою ідею:

— Учора під час розмови [президент Польщі Анджей] Дуда запропонував налагодити координацію між сусідніми країнами. У мене прохання, поклич польського посла та розкажи, що ми хочемо це зробити як спільну ініціативу Зеленського та Дуди. Очолити це повинні міністри закордонних справ, а координуватиме МОЗ.

Бешта йде телефонувати послу в Польщі, у цей час керівник офісу Андрій Яневський приносить таблиці зі свіжими даними по українцях. У таблицях цифри: скількох повернули, скільки застрягли, скільки на карантині та скільки захворіли. Дмитро бере їх в руку і сідає на диван.

— Що тут у нас. Зараз офіційно 22 400 людей хочуть повернутися в Україну. Це ті, хто залишився. Тільки з Румунії ніхто не хоче. Вони там сіли в машину і поїхали. Найбільше наших у Чехії. Ну взагалі, багато людей там, де є наші громади. Чехія, Польща. ФРН, Франція — тому, що всі злякались. [Президент Франції Еммануель] Макрон закрутив гайки. В Італії головна помилка була в тому, що вони подумали: “Все буде нормально”, і нічого не закрили.

Що роблять з сотнями людей після доставки в Україну, адже вони є потенційними носіями вірусу.

— Я з самого початку сказав, якщо всі будуть займатися всім, то нічого не вийде. Тому завдання МЗС — повернути людей і привезти їх на кордон, прикордонники відповідають за перетин, а МОЗ за карантин. До речі, це вам треба провести день з [головним санітарним лікарем Віктором] Ляшком. Він уже вчора говорив: “Можна мені на літак, і щоб я полетів далеко-далеко”. Я йому кажу: “Ні, Вітя, так просто не буде”. Але він молодець, працює в шаленому темпі.

О 09:30 міністр іде на закриту нараду з Червоним Хрестом. Організація підтвердила, що може допомогти та відправити гуманітарні вантажі в Україну. Проблема в тому, що поставку не може затвердити Міністерство соціальної політики. Червоний хрест не звітує, що саме він постачає, а надає тільки приблизні списки. Це порушує правила міжнародного гуманітарного права. На переговори з представниками Червоного Хреста журналістів не пускають.

Кулеба повертається о 10:15, знімає піджак і розстібає ґудзик на сорочці. Знімає слухавку і дзвонить послу в Китаї. Вони обговорюють літак, який полетить з Києва до Пекіну і забере обладнання, маски, дезінфектори та 10 апаратів для штучної вентиляції легенів. Міністр намагається зʼясувати, чи можна купити апарати додатково, крім тих, що погодився передати бізнесмен Джек Ма. Посла дуже погано чутно, він пояснює, що апаратів немає.

— Їх немає у виробників. Тільки на складах. Ці 10 апаратів знайшли на складі космічної медицини. Можна спробувати пошукати по різних складах і постачальниках. Але у тих, хто апарати робить, черга на покупку до кінця квітня.

Міністр і посол домовляються, що, орієнтовно, літак прилетить у неділю. Кулеба не встигає закінчити розмову, як на іншій лінії ще один дзвінок. Цього разу з приводу евакуації українців з Єгипту. Там застрягли кілька тисяч громадян. Міністр каже, що компанія SkyUp готова забирати туристів.

— О 13:00 рейс відправляється з Хургади, на ньому є місця. Мені з Хургади пишуть в істериці, що посольство мовчить, ми нікому не потрібні, нас викинули на смітник. Можна там дати команду посольства, щоб вони подивилися всіх, хто у них в Хургаді, та поінформували, що є рейс о 13-й? — каже Кулеба.
— Ну, там же консул вирішує… — відповідає дипломат, які веде Єгипет.
— Консул в Шармі, а то Хургада!

Кулеба кладе слухавку. Він каже, що до кінця тижня з Єгипту планують забрати понад 20 тисяч людей. Зараз чекають на тих, хто перебуває на карантині в готелях. До кабінету заходить керівник офісу міністра Андрій Яневський, в руках у нього величезна купа папірців:

— Може, підпишете, чи немає зараз часу?
— Шкурнячки вирішуємо? — жартує Кулеба.

Андрій йде до столу Кулеби та починає підкладати під руки документ за документом. Дмитро деякі читає по діагоналі, а іноді запитує: “А це що?” Андрій пояснює. Міністр відриває погляд.

— До речі, бачили заяву цього… Депутата Держдуми Росії Косачева? Каже, ось, у всіх криза, тому пора з Росії зняти санкції. Мовляв, це буде гуманітарна допомога. Ґрунт вони випробовують. Треба написати листа: “У цей дуже сумний час не варто забувати про санкції та про те, що у нас війна з Росією”.

Кулеба підписує останній документ, Яневський пояснює — черговий розрив одного з договорів часів СНД. Кулеба віддає йому папірець і каже:”Я автоматично за все, що стосується виходу з СНД. Нехай побільше на підпис дають”. До кабінету повертається Гоша Тихий і розповідає про спільний брифінг з головним санітарним лікарем Віктором Ляшком. Міністр натягує піджак:

— Що ми постійно як троє з ларця: Кулеба, [міністр інфраструктури Владислав] Криклій, Ляшко… — запитує Кулеба Тихого.
— Ну, так ви хоч інформуєте людей. А то взагалі тиша.

Кулеба просить вийти, щоб він міг зробити конфіденційний дзвінок. Тихий йде у свій кабінет — готувати свіжі дані щодо кількості евакуйованих з різних країн. Об одинадцятій потрібно бути в Кабміні на селекторній нараді з премʼєр-міністром і президентом. Там у премʼєра в кабінеті є новий пристрій для відеозвʼязку з закритими каналами.

О 10:45 Кулеба, два охоронці, ми з фотографом і Тихий сідаємо в службову машину. Гоша постійно гортає Twitter і Facebook і каже, що шквал негативних повідомлень на адресу Міністерства трохи зменшився. Дмитро дістає телефон.

— Усі, хто критикує нас у соцмережах, діляться на три групи. Перша: в МЗС самі дебіли, навколо зрада. Друга — це люди, які справді застрягли, і вони в розпачі, не знають, що їм робити. Таких більшість. Ну, а третя — це я вам краще покажу.

Він простягає телефон і показує коментар: “Я в Парижі, Польща закрила свої кордони. Як я додому потраплю? Консули бл*дь”.

Як же бути з квитками, ціни на які зросли в десятки разів, а бронь на рейси скасували.

— Так, нам тут кажуть, що ми наживаємося на українцях — мовляв, 200 євро це не пільгова ціна. Але коли у тебе альтернатива — це 500 чи 1000 євро або взагалі не вилетіти, я вважаю, що 200 євро — це нормально
— А ваш додаток “Друг”, який не працює…
— Ой, слухай, система “Друг” для реєстрації під час подорожей існувала собі, нікого не чіпала, ніхто на неї не звертав уваги. А потім, коли почалася криза, ми про неї нагадали. Десятки тисяч людей почали звертатися до консулів. У системі вчетверо збільшилася кількість заявок. Звичайно, тут же повилазили баги. То код країни якийсь неправильно ввели, то ще щось забули. Ми почали ці баги фіксувати та виправляти. А нам писали: “Ах ви ж, скільки ви на цьому додатку грошей розпиляли?”.

Машина заїжджає у внутрішній двір Кабміну, міністр заходить у будівлю і піднімається на ліфті, за ним охоронці. По коридору ми доходимо до межі з черговим. Далі нікого не пускають. Гоша віддає Кулебі тези та статистику, він проходить рамку і зникає за дверима кабінету.

Кулеба виходить з наради через годину, у нього заклопотаниий вигляд — він виглядає так, наче був у спортзалі.

— Усе тільки починається, а грошей вже немає. Зараз всі як уріжуть. Коротше, треба розмовляти про фінансування і про різного роду допомогу. Нас не можна урізати, ми тут практично на передовій боротьби з наслідками епідемії.

О 12:30 запис інтервʼю на “Радіо Свобода”. Гоша Тихий пояснює міністру, хто ведуча і скільки триває інтервʼю. У цей час Кулебі пишуть, що з України хтось намагався вивезти до Італії велику партію захисних масок для обличчя. Машина підʼїжджає до будівлі редакції, Кулебу зустрічає гостьовий редактор. Поки ми піднімаємося в ліфті, йому хтось дзвонить і просить допомогти з доставкою кісткового мозку для операції дитині. Нарешті міністр заходить у гримерки.

— А мазати мене обовʼязково? — запитує він гримера.
— Так, дивіться, у нас все безпечно і стерильно.
— Та я не про це, потім буду ходити в гримі…

Поки Кулеба йде на запис інтервʼю, Тихий вмикає телевізор в гостьовій кімнаті, щоб стежити за відповідями міністра. Інтервʼю триває 45 хвилин, Гоша час від часу закочує очі та каже: “Ай!” Дмитро виходить зі студії і дивиться на Гошу.

— Ну як?
— Та погано, — відповідає Тихий. — Те, що зараз багато часу йде на боротьбу з коронавірусом, це зрозуміло. І це нормально сказати. Але от навіщо ти почав розподіляти відсотки, скільки відсотків чому в Міністерстві зараз приділяють? Уявляєш потім заголовки — “Кулеба приділяє агресії РФ десять відсотків уваги”?
— Слухай, ну щоб я не сказав, все одно відгребу.

Усі сідають в машину, за 40 хвилин розмова з президентом Світового конгресу українців Павлом Гродом. У машині міністр продовжує говорити про вірус і російську агресію:

— Там ось уже писали, що я бутафорський міністр, ширма, а головне моє завдання зараз — займатися російською агресією. Так, але зараз є ще одна агресія, і ми повинні їй відповідати. Ніхто просто ще не усвідомлює, що якщо ми пройдемо наступні два-три тижні якось більш-менш, тоді можна буде далі всім займатися. А якщо почнеться епідемія, як в Італії, крім епідемії, ніхто нічим займатися не буде, забудьте взагалі.
— І як ви збираєтеся пройти ці два тижні? Якщо вже спалах, у нас немає тестів і тому так мало хворих…
— Найголовніше зараз — зберегти здоровий глузд і вжити заходів. У нас люди ще на релаксі. Дві ключові дії: тести та соціальне дистанціювання.

Ось ми зараз з вами створили групу ризику на порожньому місці заради свободи слова і їдемо впʼятьох в одній машині. Був би грип, четверо звідси вийшли б здоровими.
— А зараз?
— Ну, завтра побачиш! — посміхається міністр.

Кулеба ввавжає, що спалах вірусу в Україні може збігтися з тим моментом, коли всіх українців повернуть з-за кордону.

— Так, частина суспільства сприймає, що ми, навпаки, заразних привозимо. Я не згоден. Я вважаю, що це фундаментально неправильно і професійно неправильно так думати. Це як клятва Гіппократа, я не можу не повертати українців. Так, їх потрібно перевіряти, сподіваюся, перевірки стануть ще суворішими.

О 14:00 в кабінеті Кулеби телефонна розмова з Гродом. Кулеба сідає за стіл, навпроти нього — Тихий, Яневський і Лариса Дір, вона відповідає за взаємодію з українською діаспорою. Бесіда починається з протокольних зобовʼязань, привітання та взаємних реверансів. Грод майже відразу переходить до питань і запитує про те, що ж це за документ підписали в Мінську і чи правда, що Україна визнає “ЛНР” і “ДНР” сторонами переговорів. Кулеба спочатку розповідає про боротьбу з вірусом і про те, як евакуюють українців, пояснює, що необхідна допомога, зокрема і від Конгресу українців, а потім переходить до Мінська.

За словами Кулеби, йдеться про обговорення громадської ради, куди увійдуть мешканці окупованих територій і жителі підконтрольних Україні територій. Вони зможуть обговорювати рішення, які приймають в Мінську. Міністр наполягає, що в раду не зможуть увійти бойовики та навіть ті, хто працював в окупаційній адміністрації. Росія для України — країна-агресор, а в переговорах, крім цих двох країн, беруть участь тільки Німеччина та Франція.

Поклавши слухавку, Кулеба пояснює, що сам думає про діалог з окупованими територіями.

— У нас у суспільстві та на політичному рівні існує думка, що [про Донбас] треба забути — це фундаментально неправильно. Сьогодні дилема така: або ми болісно шукаємо шляхи розмови для врегулювання, але не так, як [позаштатний радник секретаря РНБО Сергій] Сивохо, або ні. Моя думка така: якщо я докладу руку до того, щоб Донбас і Крим повернулися в Україну, хай і не за мого життя, я буду посміхатися на небесах.

О 15:00 у Кулеби розмова з главою МЗС Польщі Яцеком Чапутовичем. Міністри збираються обговорити транзит українців через Польщу — наразі вона не пропускає навіть автобуси, які їдуть без зупинок. До телефонного дзвінка ще 15 хвилин, Кулеба падає на диван і пропонує відповісти на будь-які запитання:

— Які у вас стосунки з Офісом президента?
— Тобто, давайте прямо, з [головою офісу] Андрієм Єрмаком?

Кулебу призначили міністром на початку березня, до цього відомство очолював Вадим Пристайко. Єрмак — прихильник нетрадиційної дипломатії. Він кілька разів казав, що багато українських дипломатів побудували собі карʼєру на процесі, а не на результаті, і воліють, щоб нічого не відбувалося. Єрмак вважає, що дипломатія повинна бути швидкою і результативною.

— З Офісом президента ми спілкуємося дуже просто. Дзвоню у WhatsApp і кажу: “Андрію, привіт. Є ось таке питання”. А він мені відповідає. Якщо не відповідає одразу, значить, зайнятий. З Єрмаком нормальні робочі стосунки. У мене жодного разу не було ситуації, щоб я не отримав відповіді на своє запитання. Що мені імпонує в Андрії — він не боїться тримати удар. І друге — він не “зашорений”, у нього на класичні речі свіжий погляд.

— Тобто ви з Єрмаком зійшлися на ґрунті нетрадиційної дипломатії?
— Я весь час був для цієї системи прихильником нетрадиційної дипломатії. На моєму фоні Єрмак — ще більший прихильник нетрадиційної дипломатії. Не треба впадати ані в крайнощі класичної дипломатії, ані в крайнощі нетрадиційної. Ось я — перший міністр закордонних справ, який ходить на зустрічі без краватки. Треба все це балансувати.

Дмитро закінчує роздуми, швидко говорить з Чапутовичем про транзит транспорту і тікає на дзвінок президента Зеленського премʼєр-міністру Канади Джастіну Трюдо. У його дружини 12 березня підтвердили коронавірус, а Трюдо відправився на самоізоляцію.

Кулеба приїжджає з Офісу президента о 17:20. Він знову знімає піджак і розстібає верхні гудзики на сорочці. Про що говорили з Трюдо?

— Ну як, підтримати, обговорити. Взаємодопомога, усе як годиться.

Міністр знімає слухавку відомчого телефону з купою кнопок і натискає одну з них. Через кілька гудків хтось говорить “алло”.

— Вітаю. Дзвонив заступник міністра закордонних справ РФ. Загалом, від них прохання є. Вони через епідемію коронавірусу хочуть забрати своїх громадян. Ну, нібито звичайні. Він просив сприяти. Ну так, ми нічим не зобовʼязані їм. Загалом, доручу Єгору.

У цей час хтось стукає в двері, і через секунду в кабінеті зʼявляється заступник міністра Єгор Божок. У нього втомлений, але бадьорий вигляд, на шиї приклеєний чи то бинт, чи то шматок вати. Він з порога починає говорити:

— Таїланд вивозимо, чи як?

Кулеба відвертається від телефону:

— Єгоре, ти що, голився?
— Чому голився?
— Ну, а що в тебе на шиї?
— А, це я до Офісу президента ходив, маска ж, ось! Одягнув про всяк випадок, щоб не заразити…

Кулеба пояснює Божку, що заступник міністра закордонних справ Росії питав про евакуацію своїх громадян.

Кулебі телефонує посол України в Словаччині Юрій Мушка. Він розповідає, що в країні закрили автомобільний завод, без роботи залишилися 600 українців. Усі вони найближчими днями вирушать додому. Пункти пропуску на кордоні закриті, тому треба домовлятися про тимчасові коридори.

— Днями закриють ще один завод. Це плюс 800 осіб. Разом тисячі українців підуть пішки через кордон. Статистика така, що два з десяти на машині, решта пішки.

Кулеба думає кілька секунд і відповідає:

— Попрошу міністра Арсена Авакова вирішити з пунктами пропуску.

Кулеба ховає телефон, відкидається на спинку крісла і говорить:

— А ось і третя хвиля, катастрофічна.

На 18:00 заплановано нараду щодо реформування Міністерства. Поки Кулеба чекає на учасників, Тихий запрошує подивитися, як працює гаряча лінія, на яку консули приймають сотні дзвінків. В іншому будинку, на четвертому поверсі кілька кабінетів. У них десятки людей сидять і щось друкують, паралельно відповідаючи на телефонні дзвінки. Це оперативний штаб. Штабом керує директор департаменту консульської служби Сергій Погорельцев. На ньому піджак у смужку, блакитна сорочка, окуляри. У руках у нього якісь папери. Він одразу починає розповідати про роботу центру:

— Схема така: якщо щось сталося за кордоном, консули повинні негайно інформувати. У звичайному режимі тут сидять двоє оперативних чергових. Але зараз ми працюємо 24 на 7, тобто цілодобово. Протягом робочого дня тут усі 92 співробітники відділу. А минулої ночі чергували 12 осіб. Зазвичай ми реагуємо на всі надзвичайні ситуації за кордоном: катаклізми, катастрофи, воєнний стан. А зараз ось працюємо з коронавірусом.

У цей час у Кулеби в кабінеті відбувається нарада щодо реформування підрозділів МЗС. Міністр і заступники обговорюють структури департаментів, бухгалтерій і хто кому в якій гілці підпорядковується. Заходить Божок, говорить, що він поспілкувався із заступником міністра закордонних справ РФ.

— Це ж треба, може цей російський заступник міністра, коли хоче, і “Доброго вечора” і “Дякую”, усе він знає і розуміє.

Нарада триває близько години, за цей час Кулеба з колегами встигають перелопатити десятки документів, нарешті він відкидається на спинку стільця.

— Нас треба перейменувати на Міністерство нечуваної ефективності.

Божок сміється і пропонує іншу назву:

— Є Міністерство внутрішніх справ, є зовнішніх. Можемо злитися в одне — буде Міністерство справ.

Робочий день в Міністерстві закінчується о 22:00. Кулеба виходить з будівлі, на площі його зустрічає син з собакою. Міністр явно втомлений.

— Ну ось, понад 70 тисячам людей за кордоном допомогли, а завтра знову напишуть, що ми нічого не робимо, — каже він і йде з сином і собакою додому.